Не шукай в мені печалі, у душі, де струмінь б’є
Ми проводим вертикалі? Все що маю – все твоє
Не шукай в очах довіри, все що мала – ти забрав
Доконав мене і вірив, що кінець і час настав
Будь же світом чи журбою, ти не мій, а я – твоя
І колише пустотою ніч колиску забуття
Мов усе набрало сенсу, коли бачу неба край
Я загублена в цім світі? лиш для тебе – пам’ятай..
Мій нестримний, тихий вітре… ти мене причарував
І у серці моїм квітне, диких квітів океан
Маєш ти у своїй владі більше ніж того хотів
Лиш спитай себе, чи вірив? Знав, що лік всіх твоїх днів?
В моїм серці брак надії, брак любові й співчуття
Де поділись мої мрії? Хлинули у небуття?
Час завмер. А я зосталась. Тільки через призму днів
Ти подумав: закохалась? - Ні, вогонь на жаль дотлів.
