Про небесні родимки та місячні шрами
Про те, як плаче небо перлинками
Від щастя
Про сонячний вітер, що жене пил зірок
Замріявся і розгубив їх по Всесвіту
Про холодну й всеосяжну Темінь,
Яка м'яко огортає наші плечі
Про те, як хочу захлинутись там,
Посеред порожнього Нічого, і все одно
Або ж перетворитися на попіл
У вогненному диханні Сонця
Віднестися Пустотою аж до краю Всеосяжності
Впасти на самісіньке дно Темноти
Або вдаритися об стелю Вічності
Про зворотний бік Місяця,
На якому живе загублена пам'ять
Про те, як не відпускає земне тяжіння
Тримає руку повітряними цвяхами
І про те, як невідворотно настає День,
Стираючи небесні родимки та місячні шрами
Я розповім тобі
хай Ваше життя буде саме таким 
красиво образно поетично 
