Маленька пляшечка стояла на балконі,
Ще вчора Кока-Кола в ній була,
Сьогодні ж непотрібна вже нікому,
Тулилась десь у самому куточку,
Така самотня і така пуста,
Не знаючи, що дальше їй чекати,
Стояла з краю й споглядала в низ,
І якось би все в неї влаштувалось,
Та звідкись тут візьми і появись
Гарненький котик, ну такий миленький,
Такий грайливий, просто чарівний,
Він щось шукав… І прилетів метелик,
В жовтявих крильцях притаїлось: «Киць!»,
Зірвався миттю шалапут хвостатий,
З розгону пригнув лапками вперед,
Ось-ось впіймав би та не так тут сталось,
Маленький промах…І розбита вщент
За мить була, всім непотрібна пляшка,
Асфальт виблискував частиночками скла,
А в них таїлось одиноке щастя,
Де лиш самотність й просто пустота,
Коли ти не потрібен вже нікому…
Мораль така : «Старе не викидайте,
Десь в ньому дружба, що зав’язана давно,
Турбота в нім про батька і про матір,
А ще кохання, що колись було,
Не викидайте спогади даремно,
Усе це нас дорогою кріпить.
І не туліться десь там у куточку,
Життя прекрасне, кожна його мить …»
