Там, де тумани за полями,
Пливе як казка у лісах,
Лебідка з синіми очами,
Легка хустиночка, від мами,
Укрила коси на плечах.
Вечірнє сонечко сідає
В озерний присмерек густий,
Червоний парус напинає,
Останнім помахом зникає
Ланцюг шукати золотий.
Сидить на бе́резі царівна
І із буденності скрабниць
Плете в думках своїх чарівних
Тонке мереживо ефірне
Незнаних досі таємниць.
Де ходиш ти і де літаєш,
Мрійлива мавка лісова?
Чи може принца ти чекаєш,
Що - десь на дивних островах?
Що раптом озером туманним
На веслах човен припливе
І Він, омріяний, засмаглий
За руку до себе притягне
І із собою забере?
Даремно ти вдивляєшся, в надії
Незді́йснене утримать і схопить;
У о́бразах нея́сних, у подіях,
Усім єством, прикривши вії,
Чекаєш ту казкову мить.
Серед лісів зеленовітних,
Серед левад мрійливоквітних
Не проведе вітрильник Грей;
Бринить в очах озер блакитних
Сумна печаль твоїх очей.
15.06.2015 р.
