Сонце танцює в твоїх очах
навіть в похмурі дні,
ти так потрібен мені
у складних і простих речах…
У всіх вікнах навпроти, у сні,
у шепотінні хвиль…
У час моїх божевіль
малюю вікно на стіні.
Моя злість пішла на війну,
під ліжком цербер - страх,
від мрії - попіл і прах,
і я з того вікна стрибну…
Добре, рідний, що поверхів два,
встати вистачить сил,
я вдячна за пару крил,
я крильми напишу слова.
Я торкаюсь крильми води,
мабуть, будуть дощі,
я - ластівка у душі,
що летить до тебе завжди.
