І земля,і сонце, й небо,
Неоміряні поля-
Все, що є навколо мене-
Це життя й любов моя.
І нема їй міри - ліку,
І не буде їй кінця.
Ця любов моя довіку,
Дань від Бога, від Творця.
Все окрилює в цім світі:
Цвіт рослин і спів птахів,
І кущі, й дерева в лісі,
Й загадковий дух степів.
Та найбільш вона потрібна
Людям нашої землі:
І студенту, і міністру,
І тобі, й йому, й мені.
Хоч буває, що спокою
Вона й втіхи не дає.
Та веде нас за собою,
Силу нам в житті дає.
І коли печаль огорне,
Душа й серце заболить,
Знай: любов лиш допоможе
Негаразди пережить.
І тоді печаль минеться,
І озветься серце знов,
Бо навічно зостається
Й держить в світі нас любов.
І нема їй міри- ліку,
І не буде їй кінця.
Та любов живе довіку,
Що від Бога, від Творця.
