(нісенітниця)
Колись узимку на веснi,
Коли вже яблука поспiли,
У днi похмурi та яснi
Ми влiтку Новий рiк зустрiли.
Ця зустрiч довгою була,
Iз шостої по п`яту ранку,
Ялинка пальмою цвiла
Аж до вечiрнього свiтанку.
Лилась горiлка, як той лiд,
Закуски мерзли на кострищах,
Спiвали всi як слiд,
I слухали як рак засвище.
А потiм танцi почались,
У горщику варили всякi ноти,
В руках за ноги узялись,
I танцювали до нудоти.
Там кожен грошi сам зривав,
Що на ялинцi вже поспiли,
I в попiл потім загортав,
Щоб гості їх не всi поїли.
Там подарунки кожен крав,
Що мiг у себе вiдшукати,
I сам себе за це карав,
Щоб приклад всiм у цьому дати.
На тому святi я не був,
Бо саме батько народився,
Та й син мiй в гостi завернув,
З трьома вiн саме оженився.
Морозним лiтнiм теплим днем
На небо навалило снiгу,
Iз сином небом ми iдем,
Збираєм зiрки до обiду.
03.07.97
