Прокидався далеко за «треба»,
Одягав свій зелений жакет,
На балконі палив колір неба
І вітався зі шляхом комет.
Не самотній, не бідний, не перший,
Кому жити хотілось не так,
Але сіра приземлена решта
Називала не «мрійник» – « дивак».
Часто скоса на нього дивились,
Як босоніж ходив по росі,
То сміялись, то холодно злились.
«Не такий він,- казали, – як всі».
Він трояндам складав милі оди,
Він оспівував світу красу,
Милувався, як сонце заходить,
Легко вловлював внутрішню суть.
Не зважав на сарказм усіх інших,
Просто жив й свято вірив у те,
Що в житті є щось значно цінніше.
( Що у руки береться - пусте).
Час настав - і подався у мандри
Пізнавати безмежність світів,
Почали «сірі» ті помічати
Всі місця, де колись він сидів.
Як пахучі співають троянди,
Як спиняють стежки часу плин,
Й мимоволі хотіли ставати
Диваками на кілька хвилин.
Мрії час у житті дати варто,
Бо прекрасне в простих є речах,
І безкрилі теж можуть літати
Наяву, а не лише у снах.
"а балконі курив синє небо І вітався зі шляхом комет." Чудовий вірш!За диваків!
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ольго Позавчора ввечері слухала по радіоприймачеві інтерв'ю Каті Осадчої з Володимиром Горянським. Він (не знаю чи дослівно передам) сказав : "...а я, вообще, люблю чудаков - в них много детского".На мою думку, дитячого - значить світлого, чистого, наївного. За диваків
Такі "диваки" - невичерпна духовна криниця. Гарна лірика!
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно! Без них світ не був би таким дивним (дивовижним) - не всі це самосиійно змогли б побачити. Такі диваки відкривають людям очі на прекрасне.
Щиро дякую за коментар
Чудовий вірш!За диваків! 
