Скоро вечір!
Одинокий лист,гнаний вітром,
Пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться,
Не повернусь мабуть і я!
Та навіщо?
Моє кохання,як той жовтий лист,
Він може впасти тільки до твоїх ніг.
Не знаю я чи знов прийду сюди,
Та залишаю замість себе,
Ті квіти,що знайшла в саду-
Для тебе!Для тебе я,для тебе!
А може завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише,
Так знай я щастя своє тут ,
Лишила,лишила я ,лишила!
Можливо завтра ти пройдеш
Біля місця наших зустрічей,
І там ти побачиш останній дарунок,
В нашому коханні.
Якщо вітер не розвіяв ці квіти-
Не чіпай їх,вони уже мертві,
Нехай вони лежать,
Викликаючи хвилину сумніву у закоханих,
Що проходять поруч!
----------------------------------------------------------
Приходжу в наш,з тобою,сад,
В наш сад кохання та любові,
А в нім танцює листопад,
В твоїх слідах дощі ранкові!
Своїм коханням я несу,
Букет троянд-гірка розлука,
Не зачіпай ти їх,молю!
Вселилась в мою душу мука!
Сп'янію в капельках дощу,
Цілунки прийму від розлуки,
Як одинокий лист лечу,
Що тихо ляже в твої руки!
Холодний доторк пелюсток,
Наше кохання оніміле,
У погляді людських думок,
Зомліле! Чом воно зомліле?
Ви дуже гарно і чуттєво підхопили мотив! 
