Тримаю люстерко в руках,
чекаю вістоньки в словах,
надію плекає серденько,
і поряд плаче твоя ненька...
Сидіти вже немає сили,
тебе кохати понад міру.
Але тримає ця старенька,
яку люблю як рідну неньку.
В її обіймах так спокійно,
і стукіт у грудях нестримний,
коли вона мене тихенько:
"моя ти крихітко маленька"...
...і люстерко впаде додолу,
і плачемо разом ми знову,
і хоч для мене ти минуле, -
її я не покину вдруге...
