Муза Лорки
Теплі душі свічок бережуть твою вроду печальну
І фламенко твоїх потамованих в сутінях сліз.
Ти, як листя олив, що в південних провінціях дальніх
Опадають на грунт зосенілий від втоми наскрізь.
Та не зникне з лиця райська тінь мигдалева,
Хоч і тисячну казку розкаже самотняя бранка - зима,
І ростимуть крізь ніч мавританських соборів дерева
І шумітиме ліс, мов незнаних світів потеплілі моря.
Прийде знову весна в полотняній спідниці барвистій,
Відгукнеться гітара з книжкових полиць у кутку,
І згадаєш чоло ти по-страдницьки вільне і чисте,
Що спочило від куль в невідомім вишневім садку.
І поет покладе на плече свою руку чуттєво-смагляву,
Заплете на останок слова у твою непокірну косу,
Ти у літній порі станеш духом, мов мавка імлава,
Що пісенні сліди стереже в Андалузькім степу.
12.03.2015
ДУЖЕ СПОДОБАЛИСЯ: Теплі душі свічок, фламенко сліз, райська тінь мигдалева, весна в полотняній спідниці барвистій, Заплете на останок слова у твою непокірну косу - навіть не можу уявити звідкіля Ви набралися такої поетичної мудрості і захоплююся вашим образним світобачення...
"І фламенко твоїх потамованих в сутінях сліз"
чарівна муза
