Тікають дні, тікають в ночі,
Час хороводить невблаганно,
Десь чую стрекоти сорочі,
Десь лине гуркіт барабану.
Сталеві лати давлять плечі,
Забрало падає на очі,
Мій кінь несеться скоро, ґречно -
Оба до швидкості охочі.
За обрій вже сідає сонце,
Позаду спалена фортеця,
Мій колір роду - жовтий стронцій,
І плащ такий за мною в'ється.
Байдужість, непоборна сила
Заполонили розум, душу,
А наді мною Долі крила,
Слово, яке я не порушу.
Там, де обрій з'їдає сонце,
Мене чекають вражі сили,
Наснага, випита до денця,
Перемога, чужі могили.
08.11.2015
К.
