Усе вже було! І поети були до нас...
І я не марную ілюзій на діло пропаще.
Тоненькою цівкою крові – додолу час.
Єдина мета на Землі – навчитися щастю!
І зовсім не слави! Не почестей! Не відзнак!
Душа зледеніла благає розбити глибу!
Навчитись життю! Не снувати ним абияк!
Уміти ділити у скруті благеньку скибу.
Мені до твоїх зірок не дістатись... Жаль...
Тобі, мабуть, моє небо – білена стеля.
Час поряд з тобою нагадував жерміналь*.
Час поряд зі мною був, мабуть, мов та пустеля...
Комусь шмат землі, гори, звук трембіт...
А хтось по краплині вичавлює душу .... (чорнилом) курсивом.
Назустріч світанкам, до Бога, нових орбіт!
Якби ж лиш не гасли, не танули творчі сили!
Ти поруч. Так близько! Рукою торкнутись скронь...
У кожного шлях свій. Як ляже на долю карта?
Пелюстки рожеві ввібрали запах долонь...
Чи варто кохати спогад?
Думаєш, варто?
Примітка: *ЖЕРМіНАЛЬ — (франц. germinal від лат. germen пагін), сьомий місяць (21/22 березня 19/20 квітня) французського республіканського календаря, час цвітіння і проростання.
глибоко, гарно 
вдячна
