Я ще пишу, та на столі моєму
Остання свічка ніжно догора.
І хоч це полум"я світило так приємно,
Вже скоро згасне, як усе згаса.
І може, з часом, я колись згадаю
Приємне світло і м"яке тепло
Слізьми солоними я гірко заридаю
Та це не змінить те, що вже було.
Нарешті. Згас той вогник на столі,
Останні краплі воску я побачив,
Та трохи заздрісно і прикро все ж мені,
Що сам собі я досі не пробачив.
Я хочу згаснути, як згасла ця свіча,
Щоб вже ні біль не знати, ні ридання.
Нарешті спокій щоб дала печаль,
Щоб втамувати у душі страждання.
І може, з часом, хтось колись згадає,
Яким я був, усе добро і зло,
Слізьми солоними хтось гірко заридає,
Та це не змінить те, що вже було...
Володар Часу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Сподіваюсь у вас не викликав обурення цей вірш. Я знаю, що мої проблеми це не найстрашніше, що може бути у житті, але і їх мені важко переживати...
