Один чоловік мішок цукру купив.
Вагу і суму продавець назвав ,
То він за те й заплатив.
На плече мішок він поклав.
Додому нести далеченько мав,
Трохи проніс і його сумнів узяв:
-Мабуть продавець недоважив - змахлював.
Та коли шмат дороги він подолав,
-Ні, добре зважив,- до себе сказав.
І так коли дорогу додому долав,
Мішок з цукром усе важчим ставав.
-Мабуть більше продавець дав,-
Так своїй жінці сказав,
Коли в хаті мішок на підлогу поклав.
Прикольно!
