Який дивно-чудовий, прекрасний цей світ...
Стежка долі снує, наче змійка....
З шумом б"ється вода і бентежить той квіт,
Що в букеті несла Соломійка
Як живеться тобі, українське дівча,
Де пливе споконвічна стихія ?
Синьооке, живе, щебетливе зайча,
Вже школярка,- відтак- СОЛОМІЯ
Усміхайся, учись і здоровою будь,
Хай втішаються мама і тато,-
Лише роду, дитино, свого не забудь,
Квіту нашого в світі- багато
Віддаємо чужим нашу силу і труд,
Наше вміння й бажання трудитись,
Йдем туди, де і ждуть і не ждуть,
Наймиліш - на землі своїй жити
Виростай і мужній - повертайся назад,
Покоління твоє- це надія народу ,
Вірю в те, що вам вдасться усе,
Ви - нащадки козацького роду !
