Ніч... Яка чудова ніч!..
Обожнюю я темні ночі.
Тиша горне зусібіч.
Виплакати можна очі.
Тихо-тихо. Тільки свист-
То кажани вночі літають.
Чудернацький мають хист:
Темно,а вони впіймають
Мишу,птаху там якусь
Та й смакують вже сидять.
Я теж до ночі пригорнусь.
А кажани усе свистять.
Мені так чу́дно,люблю їх,
Люблю нічну я прохолоду.
Ніч ютить в собі усіх,
Хто просить тишу і свободу.
Хто просить помочі і плаче,
Хто хоче сам один побути.
Пригорне́ тебе неначе
В обійми темні. Усі люди
Зараз не існують. Тиша.
Наодинці я з думками.
Чую,як цокоче миша
Разом свист із кажанами.
Я люблю яскравий повний.
Він знає відповідь на все.
Зараз уночі шановний.
Посміхається в лице.
В нього є два очка,ротик.
Я питаю-він сміється.
Мов яскравий в небі котик:
То насупиться,всміхнеться.
А навколо хтось засіяв
Цілу ниву світлячків.
Напевно,хто багато мріяв,
Сипну́в у небо пелюстків.
Й вони розсіялись усюди.
По по́лю темному усьому.
Розбрелись,як ті верблюди.
Прийшли вони собі додому.
Так. Люблю я темну нічку.
Лежиш та й дивишся в вікно.
Думками я пливу у річку;
Рахую оком я зерно,
Що у небі хтось засіяв.
А думки летять,летять...
Хто ж багато так намріяв?
Чиї то мрії мерехтять?
Блимають вони вогнями:
Червоний,синій та зелений.
Мені сміються так піснями.
Вітер дмухає студений.
Зірочки́ мої чудові,
Плаваєте в небі ніччю.
Яскраві зі́рки кольорові.
Приємно й ніжно так обличчю.
Тиша. Темно. Вітер віє.
Друг мій вірний холодок.
Холодок мене зігріє.
Вітер диха,мов бузок.
Огортає ароматом.
І думками все лечу...
Буде холодочок братом.
Від світу я із ним втечу.
Вітерець мені навіє
На вушко,прямо до душі.
Пригорне́ та зрозуміє.
Вильє всі свої вірші.
З вітерцем нічним ми друзі.
Щирі друзі назавжди.
Ніде нема,по всій окрузі
Кращих друзів. Ніч і ти.
