Не вір отій, що так нашіптує про мене
Вона моїм життям ні миті не жила,
Вона твій затишок, вона плече для тебе,
Вона твій всеосяжний мир, а я - війна…
Не буде спокою тобі, допоки на війні,
Допоки погляд мій зриває в тобі всесвіт,
Допоки постріли мої не холості,
Допоки я будую в тобі тільки безлад
Зі мною тобі треба спопелитись
Й розвіятись за вітром новизни,
Повстати з попелу, як Фенікс відродитись
І йти до десь заблудлої мети…
Але ти не готовий до моїх гармат,
До боротьби з собою і зі мною,
Ти не простиш оцих сліпих утрат.
Ти з миром лишишся, а я піду з війною…
