Сама в собі тримаю і тримаюсь,
Лиш виливаю втому у рядки.
То мого моря - одинокий парус.
Червоний? Ні, лазорево-гіркий.
Життя іде: від місяця - до року,
Від тижня - до епохи, крок у крок.
Умовності під маскою пророків
Беруть слабких під варту, на замок.
Бредуть думки, печальні скоморохи,
Їх пестиь сонце проклятих країв.
Дай волю їм і співчувай, хоч трохи,
І не пускай їх до чужих боїв.
Сама в собі - повірте, то не страшно,
Сама собі смієшся і кричиш.
Тримайся лиш, і чуєш, будь відважна
Коли впадуть на тебе стіни тиш.
Бо ж ти - титан, і кріпкі твої плечі,
У всіх поразок, знай, своя ціна...
Сама в собі... Горить листочок в печі,
А з ним і втома, вічна, як земля