І, знаєш, вночі, коли сумно,
Тоді, коли дійсно потрібно.
Тебе б пригорнути безшумно,
Щиро, приємно й покірно.
Тримати б так ніжно руку,
Долати страшні сновидіння.
І так, щоб тихо, без звуку
Відчути душі тремтіння.
Тебе б обійняти й мовчати,
Або ж говорити про щось.
Про те, що зможу здолати,
Якщо поруч ти, а не хтось.
А ще, під нічною зорею,
Коли не чути спів солов'я,
Не питай, чи буду твоєю,
Бо ж знаєш, що й так твоя.
"тремтіння"; рядок 3 з кінця неритмічний. напишіть "як замовкне спів солов'я", щоб гладенько читалося
Рижа* відповів на коментар ganzer, 16.09.2016 - 09:37
Ой, про тремтіння не помітила)
А з рядком, то я думаю і чую, що по-моєму і по-Вашому воно однаково)
ganzer відповів на коментар Рижа*, 16.09.2016 - 19:44
добре, нехай – та тоді виправте: "співу", бо тут заперечення "не", а в таких випадках вживається родовий відмінок: "коли не чути співу солов'я"
Рижа* відповів на коментар ganzer, 17.09.2016 - 12:12
Я знаю правила української мови, не хвилюйтеся, вчуся на укр. філології) але так само знаю, що у віршах автор може не дотримуватися всіх правил за своїм рішенням для милозвучності рядків)
