***
Лети, пташко, лети
високо-високо!
Бо серед неба тобі добре.
Бо серед хмар собі муштруєш кубельце
сонячними променями,
зоряними снами,
невгамовними мріями.
Бери свого пташка на крило
і показуй радість висоти йому,
неоглядність світу і всесвіту довколишнього.
А потім занурюйся у перину гніздечка
і заціловуй своє щастя,
возноси свою висоту,
свій неймовірний злет.
Будь щасливою, пташко, там
високо-високо, майже коло Бога...
Тільки не забувай
про землю,
що дала тобі крила,
бо вона за тобою шле
частинку свого серця...
Не загуби своєю байдужістю
її тихої любові,
не стань тінню величі
на тлі Божого неба,
пташко...
Пам'ятай:
без перших кроків земними стежками
навіть пташці
ніколи не звити кубельця із сонячних променів...
28.03.16
Дяка! 
