Ніколи! Чуєте, ніколи!
Вам не скорити дух землі,
Що кров’ю скроплена довкола
Своїх нездоланих синів,
Вам не відняти і не вкрасти,
Хай що там, все уже було,
Свободу долю вибирати
І право знати ворог хто,
Чи той лиш, що собі малює
На мапах контури границь,
Чи може й той, що вже не чує
І у безпам’ятстві творить
Таке… Прости й помилуй Боже,
Бо край терпінню настає,
Як ж обманути було можна?
Дітей, що віддали своє
Таке ще чисте і невинне
Та героїчне вже життя,
За свою, а не їх країну,
За Україну де нема
Ні казнокрадства і ні зради,
Ні слів правдивої брехні
З тих уст, що клялись на майдані,
Сьогодні ж видно вже зреклись…
