Якщо ти колись спіткнешся,
Скажи мені, далекий, заблудлий, здичілий
Як до тебе припасти тісніше?
Може, притиснутись до твоєї сорочки,
Щоб відчути, як кров твоя струменіє?
Це задоволення вічне,
Чути, як дихає хтось, як і ти,
Відчувати, що хтось теж може бачити,
Знати, що хтось теж може говорити.
Невже ти не розумієш!
В світі стільки людей,
Між якими міста, роки, нелюбові,
В світі стільки людей,
Що могли лиш себе відчувати,
Лиш собі вони були потрібні
Лиш з собою могли бути щирі
І тепла не ділили надвоє.
Але якщо ти колись спіткнешся
То дозволь мені притулитись тісніше
Притиснутись до твоєї сорочки,
Щоб відчути, як кров твоя струменіє.
Дозволь мені відчути, як тобі прикро
Бо у світі існує стільки людей,
Які прикрість ніколи не ділили надвоє.
