Я пам'ятаю тих, хто не дзвонив мені,
Забувши все, що було поміж нами.
Те небуття... з мовчазними словами .
Та в вузол відчаю покрученії дні.
Я пам'ятаю тих, хто поруч був...та сам,
Продавши все, подався в приймаки,
Закреслив, з відчаю, роки...
На відкуп,... не своїм богам.
Я пам'ятаю очі, що дивились,
Прощаючись на день, ... на рік,
Але цей погляд,... він навіки зник.
Не знаючи назовсім розлучились.
Чому ця пам'ять, спокій не дає?
Чому мовчання мовби заволало,
Хіба воно прожило та не знало,
Що час, щораз, себе не продає.
Я пам'ятаю Вас, що загубились в світі,
Мандруючи дорогами за щастям.
Але все дощ, маруда та ненастя,
Та більше терен та зів'ялі квіти.
Я пам'ятаю... не забудьте Ви
Мене, таким, як я бував.
Коли я Вас в дорогу проводжав.
Чорнявим був, а зараз сивим став.
Херсон
19.06.16
