Закрийте вікна в жалюзі,
Закуйте скло, в темряву штори.
Я проживаю сумні дні
Безглузді дні балачок та котори.
Коли неправда та обмани
Кують кайдани на свободу.
Та сиплють сіль на наші рани
Та закривають правді входи.
Моя країна в комі стогне,
Що не подія, кров лиш ллється.
Під час звертаюся до бога
А він... до мене не знається.
Чому назначено мені,
Таким як я забутим бути.
Та хто призначив нам суддів ?
Вони воліють нас розути
Іди босота, голодранці,
Бо ця країна не твоя.
Тут всім керують зла засланці.
Та ще прокинеться земля.
Поглине неньо бузувірів,
Зітре на порох зло, облуду.
Та на ланцюг, як диких звірів
Притягне до людського суду.