майнули блискавки руді лисиць
у напівтемряві ялинового бору,
відлуння стугонять у серці таємниць
і вабить глибина немовлених історій
малинник раною займається і ось
димують, напливають тіні сині,
і в них усе, що було й не збулось,
те, що непам'ять водночас поглине
лежиш серед мохів зелених риб,
як предок твій з незгаданого роду,
окутаний у струмінь ворожби,
закляття витікають вільно з рота
і хмиз тріщить, мов кості ворогів,
і кості фатуму розсипані під ноги,
і сотнею розхристаних шляхів
проводить заблукалий спогад
захований на дні очей лисиць,
спадають чари шкурами із бранок..
холодний дотик джерела "прокиньсь!",
пірнай в майбутнє - золотий світанок
6.07.2016
Вкотре зачаровуюсь твоєю поезією 
