Привіт, мої попередні інкарнації!
Бач, мене ви мабуть зачекалися,
Той робите капості та провокації,
Немов ви мною ще не награлися.
Які кульбіти в житті ви влаштовували!
А про карколомності – явно на Оскара!
Мене то за генія, то за дурня мали,
Мов Едем - мій батько, а мати є Сахара.
Ви знаєте: давно я вже не плачу –
Сміюсь, немов та жертва Тамерлана,
Ховаю одинокість, біль – тим паче,
В ритмах Елігтонова каравану.
Знову до Січі на коні я несу бранку –
Це викрав я нахабно доньку паші,
Вшкваримо завтра весільну гулянку –
Мати скаже мені: «Сину! Тепер не гріши!»
Там, для мене у далекому прийдешньому
Нащадки вберуть ще кров інших націй,
Може і згадають про Туреччину:
Віддадуть шану запрадіду/запрабабці.
27.07.2016
Липовий Скиток
