Здалось повітря закипіло
Й прилипло з жаром і пече.
Та це ж на річці у Марини
Спалило сонечко плече.
Тоді згадала дівчинонька
І про парео , й про халат.
Взяла пакетик й здивувалась,
Знайшовши в ньому: мармелад,
Два тістечка, рушник, помаду,
Цукерки, навіть шоколад.
Розгублена сльозу пустила:
,,А де ж , пробачте, мій халат?"
Передивлялась свій пакетик ,
Мабуть, разів , так і зо два.
,,Це ж хто посмів покепкувати?"
Долоні розвела: ,,дива!"
Під вечір , на поржнім пляжі,
Вовтузились круки кружком,
Мариночкин халат по черзі,
Вдягали тут, під барежком...
Отож, дівчатка мої любі,
На пляж , ви, звісно, що ходіть.
Тільки одне запам'ятайте:
Халатом ґави не ловіть!
