Життя цікава річ, і складена з миттєвостей мінливих,
І ти мене у рай тим поглядом манила.
Ти можеш ображатись, сердитись і уникати мене
Але почути що то все було на марно, не хочу від тебе.
Ні краплі жалю, туги, совісті гризіння я не маю
Моменти, подихи і рими я згадаю….
В уяві можна було б все змінити й не допустити,
Але для чого от скажи життя, дано нам жити?
В момент один мені було так лячно,
Тобі признаюсь, що я діяв необачно.
Від того що піде усе без гальм і шкереберть,
І часто густо діяв без манер!
Але ти маєш той талант що тільки справжня жінка має,
Коли від твого погляду душа моя палає!
Тому свою провину я з себе знімаю,
І дуже прикро що твій погляд мене уникає.
