Він чекав листопада,
А той все барився чомусь.
Гомоніли цикади,
Він довго не чув їх розмов.
Можна я поруч сяду? -
Ця ніч прошепоче йому.
Посередині саду
Удвох зкам'яніли немов.
Все кружляло навколо
Й вона - найтихіша із тиш,
Колисала планету,
І серпень невпинно холов.
Зачароване коло:
Всі ходять, а ти ж - стоїш
І ламаєш сюжети,
Що мали відбутись знов.
Сильних мало, побачиш,
Бо сила знаходить своє.
Гомоніли цикади,
А ти як самотній вовк:
То смієшся, то плачеш,
І віриш у те, що є:
Що колись з листопадом
До тебе прийде любов.