Попереду сонце яскраве,
Незвідані кі́нці галактики, -
Коли альбом цей вмикаю,
По шкірі холод із Арктики.
У пам’ять врізається сяйво те
Неназваними глибинами,
Дощами космічними заляте,
Що виміряне годинами,
Що рахують на Землі тижнями
Всі пересічні громадяни.
Сяйво яскраве, м'яке і ніжне,
Як звучання родес-піано.
Я все ще не свій між земними.
Хоч давно вже зійшов з орбіти,
Скафандр важкий ще не скинув,
Але, й кисень вже перекрито.
Далеко уже від світила
Скафандр тепло тримає.
Під градусом осені вдвічі чутливий,
Як альбом цей клятий заграє.
Повернувшись на Землю іншим,
Все ніяк не заглушу хвилю ту...
Наче й сонце тепер тут темніше
Після крайнього мого вильоту
До сонця бусом червоним
Після дощів, як з Атлантики...
Пам’ять кида по місцях знайомих
В недалекі кінці галактики.
10.10.16
