Олекса Удайко «Долі клич»
(поезії, пісні)
Видавництво «Глобус»Київ–2005Олекса Удайко«На відстані»
(поезії, пісні)
ЗАТ «Віпол»Київ–2007
Якось на Йосипа Бродського – майбутнього Нобелівського лауреата з літератури – подали в суд за неробство.
- Чим ви займаєтесь? – спитав суддя.
- Пишу вірші,- заявив Бродський.
- Відповідайте, чому ви не працювали?
- Я працював. Я писав вірші.
- Вірші у нас пишуть майже всі, – зауважив суддя. – Я питаю, у вас є нормальна, постійна робота?
Бродський, розгублено:
- Я думав, що це постійна робота.
Почувши таке, поета на півтора місяця забрали до психіатричної лікарні для примусового обстеження, а потім суд оголосив його неробою і засудив на 5 років заслання. В Совіцькому союзі, якщо поет не належав до жодних офіційних письменницьких організацій, за законами, він міг займатися літературною діяльністю тільки «у вільний від основної роботи час».
Та й тепер, кожен хто пише вірші має якусь «основну роботу».
Ця історія чомусь пригадалась мені, коли я зустрів такий поетичний рядок в збірці «На відстані»:
«…Йшов поет і думав про лопату…» (НВ* с.80)
(Також пригадалося народне прислів’я: «З одного дерева ікона й лопата»)
В поета Олекси Удайка основна робота – вчений-вірусолог. Він провідний науковий співробітник, керівник відділу вірусів рослин Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України. Доктор біологічних наук, професор. Автор понад 300 наукових робіт і винаходів, трьох монографій.
Я не так давно мав приємність отримати від нього дві збірки віршів з дарчими написами. Тож поділюся своїми враженнями про прочитане.
------------------------
Про обидві збірки можна говорити в одному контексті, вони схожі тематично і жанрово. (Відрізняються лише за розмірами – книжечка «На відстані» кишенькового формату, а збірка «Долі клич» – звичайного.) Обидві містять вірші, пісенні тексти, ноти для пісень, музику до яких написав сам Олекса Удайко. Поезії написані українською, російською мовами. Є навіть один вірш написаний німецькою мовою – «An Weiden» (НВ с.49)
До поезії Олекса Удайко ставиться швидше не як до інтелектуально-естетичної вправи, а як до своєрідної віддушини. В його поетичному світі домінує любов. Любов у всіх її варіантах, навіть в такому, який можна назвати «не зовсім щаслива». Та зрештою, нещаслива любов чи не розділене кохання в історії літератури більше посприяло написанню віршів ніж щасливе і взаємне. Можливо, причину занурення автора в художню творчість розкриє ось це висловлювання в розділі "ЕЙ-форизми":
Любов – це хронічна хвороба,
від якої є лише один засіб –
взаємність. Коли такої нема,
шлях такої любові – в пекло.
А ще… в творчість.
Кожен дорогу вибирає собі сам.
(НВ с.90)
Або іще на підтвердження цього припущення таке рубаї:
О, як мені і день, і ніч болить
Твоя роздвоєність і нерішучість…
І знов в мені спалахує пишучість –
Мій анальгетик, моя у драмі участь.
(НВ с.82)
Найчастіше свою увагу поет зосереджує на жінці і всій гамі стосунків з нею (тілесність, сім’я, філософія). В його поетичному світі кохання домінує. Серце поета відкрите коханню.
Відчуй мене, моя кохана,
І осінь ту п'янку, багряну,
Що милостиво дав нам Бог,
Щоб лебедіти в щасті вдвох…
Відчуй мене! Бо лиш з тобою
Ділю не злу, а щедру долю,
Бо неминуще не мине...
Відчуй мене! Відчуй мене!
(ДК с.45)
Автор прагне ідеального**, чи хоча б ідилічного*** кохання
Як хотілось садок посадити,
чорнобривці у нім поливать..!
Там були б і веселії діти,
й наша мила, земна благодать.
(ДК с.42)
Відчувається, що поет небайдужий до «тілесності» в коханні і в поезії. (Можливо тому ілюстраціями до збірочки «На відстані» обрано художні фото оголеного жіночого тіла).
Гармонія тіла й духу
п’янкіша всіляких втіх!
Ця сила і нас злучила,
як з’єднує святість й гріх.
(ДК с.39)
Розцвіли півонії садові,
Розпустивши пелюстки свої,
Мов уста знеможені, медові,
Мов безумні пристрасті твої.
(ДК с.51)
Та навіть в любовній ліриці в автора присутня якась зажура, озирання на «знегоди, смуток і печаль».
І будуть нам ще тихі, мрійні ночі
І зір рясних безкрая благодать,
І ще не раз вдивлятимуся в очі,
Щоб все, що в серці зріло, їм оддать.
І ми зійдем з тобою на вершину,
З якої видно неосяжну даль:
Святу Любов – на самій верховині,
Внизу – знегоди, смуток і печаль.
(ДК с.54)
Ця особлива любовна жура́ передається навіть пейзажу:
Осінь... Дощ за вікном...
Жабонить щось у шибку...
В мене – спогади знов,
Як сполохані рибки...
І пливуть, мов туман,
Дивні обрії сині –
Днів щасливих дурман,
Що в душі і понині.
(ДК с.58)
Осінній дощ – не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
Наводить смуток знов і знов.
(НВ с.53)
Найбільш частим об’єктом поезії пана Олекси є кохання, що минає.
Сумніви наші вже стали нестерпними –
в серці невимовний біль.
Плинуть роки неспокійними серпнями,
плаче омріяна ціль.
(НВ с.49)
Є звичайно і сподівання на реанімацію почуттів:
Не журись, що бліднуть наші очі,
Що в очах не та вже благодать, –
Як впадуть на землю тихі ночі,
Ми готові їм усе віддать!
Не журись, що з неба котить осінь,
Що зоря захі́дня зустріча, –
Ще вербена нас у гай запросить,
Щоб весну відчути в ранній час!
(ДК с.56)
І вже жевріє в мінорі
нескладне передчуття:
скоро гратиму в мажорі,
бо зміню своє життя!
(ДК с.29)
Розчарування в любові відкриває нові шляхи до розуміння життя, відношення до нього.
Ти – про літо.
Я – про жито.
А в душі сама зима:
не прожите
пережите –
і тебе в мені нема.
(НВ с.25)
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й залишили слова - сухі і черстві –
і вчинки – то незграбні, то малі.
(НВ с.47)
Сумніви і сумування в коханні завжди породжують легкий філософський сум:
Неосяжність щасливої миті
Бережуть нам пожовклі листи...
Випадковості вже пережиті,
Неминучість ще треба пройти.
(ДК с.100)
З висоти свого життєвого досвіду автор напівжартома, напівсерйозно дає пораду сімейним людям в такому рубаї:
Жінки! Любіть своїх чоловіків!
Не лиш у день авансу чи зарплати…
Бо в інші дні вони почнуть кохати
Чужих!..
За щире серце – не за плату!
(НВ с.83)
Американський поет і літературний критик Томас Еліот якось сказав «Хорошим поетом бути важливіше ніж великим поетом.»
Читайте вірші Олекси Удайка! Він хороший поет.
========================
( )* – в дужках номер сторінки в збірці
НВ*– збірка поезій Олекси Удайка «На відстані»
ДК* – збірка поезій Олекси Удайка «Долі клич»
Ідеальне** – те, що відповідає поняттю про ідеал – досконале, відмінне, чудове.
Ідилічне*** –те, що зображує мирне, безтурботне життя, близьке до природи.
----------------------------
Євмен Бардаков
18.06.16
Прочитала із задоволенням вашу рецензію і переконалась в тому, що Ви,пане Вікторе, не тільки чудовий композитор, а й прекрасний критик.Читати вірші О.Удайка це справді-насолода. Я вдячна йому за підтримку і допомогу.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніна-Марія, за теплі слова!
Дійсно, пан Олекса гарно пише. Ось хоча б таке:
"Чи стрічали ви ранками сонце?
Чи пили з пелюсток ви росу?
Чи весну виглядали в віконце?
Чи вдихали ви хліба красу?"
(ДК с.41)
Велике спасибі Вам за рецензію! І автору чудових збірочок - спасибі! Читати вірші О.Удайка завжди насолода!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам! Згоден з Вами. Кажуть одні, що у нас мало читачів поезії. А інші заявляють, що у нас розвелося багато поетів. Це протиріччя можна вирішити просто - треба, щоб поети читали вірші і інших поетів теж.
Я давно знаю Олексу Удайко не тільки, як талановитого поета, а й як Друга і наставника...Скажу, що з такою Людиною ( як кажуть) можна піти і у розвідку... ВІн ніколи не підведе і не зрадить. Завжди підтримає
Дякую вам, Вікторе, за чудову статтю про чудову Людину!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надежда! Згоден з Вами! Олексій Григорович людина добра і проста. Це можна зрозуміти з перших хвилин спілкування. В нього немає пихатої величі, зарозумілості, яка характерна для людей при регаліях, але пустопорожніх.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажуть, що здатність до творчості і критики несумісні в одній голові. Творець синтезує - складає пазли, а критик аналізує - розкладає їх. Гадаю, це діяльність одного роду, лише з різним вектором направленості.
Перечитала із величезним задоволенням. І не тільки тому, що більше дізналася про Олексу Удайка, його творчий доробок, а й тому, що і він, і Віктор Ох - мої земляки. Прекрасний композитор Віктор Охріменко виявився ще й талановитим літературним критиком. Це ще одне підтвердження, яка багата талантами земля наша. Вважаю, варто нам більше дізнаватися один про одного, адже ми для того й зустрілися тут, на сайті, щоб наша майбутня літературна Україна проросла звідси міцним родючим деревом.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний, шановна землячко, за теплий відгук! Дійсно, Інтернет - видатне досягнення людства. Він дає змогу комунікувати навіть тим людям, яких доля занесла в глухі, віддалені від цивілізації місця, (як оце нас з Вами.)
З земляком Олексієм Григорович Коваленком познайомився, коли наважився розвіртуалитись - поїхав на зустріч поетів в Ірпінь.
Маю в дарунок від поета збірочку "На відстані". Прочитала з задоволенням. Дійсно, Олекса Удайко – хороший поет.
А Ви, виявляється, не лише композитор, а ще й хороший літературний критик! Вражаєте!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Маю звичку на презентовані мені книжки писати хоча б невеличку ремінсценцію. Якщо літератор описує враження від події чи емоції, то критик описує враження від прочитаної книжки.
Дякую, пане Вікторе-Євмене! Візьму собі на замітку!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячний Вам, пане Олексію, що презентували свої збірочки поезій!
До критиків і всього, що з ними пов’язано, автори завжди ставляться в кращому випадку насторожено, а то й зовсім неприязно. Ось чому свої критичні замітки і ремінісценції підписую не своїм ім’ям чи літературним псевдонімом, а таким же відразливим псевдо «Євмен Бардаков».
Так само, як і найкращий вірусолог серед поетів! А ще він і баяніст найкращий серед вірусологічних поетів! А, якщо без жартів, то і людина він чудова!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Він дуже скромний чоловік! Промовчав про те, що баяніст. Я ж теж колись грав на баяні. Мо коли-небуть зіграємо з ним дуетом. Може заради цього ще колись наважусь ще приїхати потусуватись.
Велике спасибі Вам за рецензію! І автору чудових збірочок - спасибі!
Маю звичку на презентовані мені книжки писати хоча б невеличку ремінсценцію. Якщо літератор описує враження від події чи емоції, то критик описує враження від прочитаної книжки. 
А ще він і баяніст найкращий серед вірусологічних поетів! 
А, якщо без жартів, то і людина він чудова! 
