Ця сезонна повільна ентропія
Обіцяє лиш зимний нуар,
Але твої тропічні дотики
Мою душу протерли від хмар.
Хай прикрилися вікна завісою:
Довга п'єса триває дощу,
Поруч музика полум'я тріскає,
Сонце ніжності дасть нам снагу.
Знаю я, ти б воліла замешкати
На планеті, де літо завжди,
Ну, а поки ласкавою стежкою
Зміни клімату прийдуть сюди.
Ось зустрінуться плечі, притуляться,
А коліна досягнуть колін,
Піднесу твої руки, розчулений,
До грудей, де шепоче камін.
І, звичайно, будемо замріяні
Про корали, рукав мілини
І про небо розлите у піняві,
Там, де літа плекаються сни.
Незалежно від думки синоптиків,
Визначатимем пору лиш ми,
Буде в нас телепорт в щедрі тропіки,
Під любові циклоном новим.