Яскраві вогники на вікні – срібні сніжинки надворі –
яка б не була пітьма – життя кольорове – повір мені.
Це колір райдуги на небі по бурі з громом страшній,
це загадка змін, що приготовані днині твоїй...
Чорно-білий то є кольором справжнім – чистовим –
фундаментом, щоб був будинок яскраво кольоровим!
Мозаїка життя, то кольорів безмежний калейдоскоп
і лиш ти можеш здатись і сказати йому стоп...
Колір, то є справжнє життя – не мед, а боротьба,
коли є воля і правда, і жага буття лиш одна!
То є палітра не проста – десь рідша, десь густа,
але від того як змішаєш залежить райдуга твоя.
Отримати ще одне життя, щоб повернути кольора;
отримати життя – проблема то зневіра в себе твоя!
Пропустивши ударів безкінечність бачити почати,
щоб голову підняти і не тінь, а колір відчувати...
З колін з кожним ударом все швидше підійматись,
коли твоя пітьма починає кольорами займатись
і вже ставши міцно на ноги не «Час відплати...»,
а «Привіт нове життя!» впевнено прокричати.
