Скажи мені, що я не розгубила!
Надії всі до решти із долонь,
Твоїх терпких... скажи, що я любила
І дощ оцей, не пристрасний полон...
Такий сумний, пригірклий, недоречний.
Скажи мені, що все це забуття-
Не вигода, що завтра буде гречним,
У кольорі веселки світ життя...
Скажи мені... невже це так багато,
Яка із них у справжності є мить?
Надій розбитих невеселе свято...
Скажи мені... чого то так болить...
Дуже гарно, Квіточко! Але часом складається враження, що ти трохи спішиш... Не спіши, дай віршам декілька днів полежати, не торкайся їх, а потім свіжим поглядом пройдись по ним...
Мені здається, що в твому випадку " недоречний" і "невеселе" пишуться разом, без пробілу. Останню фразу можна трохи більш яркою зробити. Тільки без образ. З теплом...
Вірю в тебе!
Дякую за зауваження. Вони дуже слушні. Терпіння і постійність ніколи не були мені притаманні))))) Дякую широ Змінила, а щодо останнього рядка нічого не йде на думку(