Любов Ігнатова«На перехресті зоряних стежин»
Видавництво «Інтер Парк»
Лубни -2016
----------------------------
В наш час суцільної комп’ютеризації, зазвичай, друковані книги ентузіасти оцифровують і викладають в мережу. Тож не зовсім характерною в епоху Інтернету є зворотня ситуація.
Поет Любов Ігнатова свої вірші набирає на компі і виставляє на сайті Клуб Поезії. Та от за підтримки небайдужих до її таланту людей, зрештою, наважилась перенести свій поетичний доробок зі світової паутини в звичний друкований формат.
З великим задоволенням брав до рук поки що першу поетичну книжку Любові Ігнатової «На перехресті зоряних стежин», яку вона люб’язно мені презентувала.
Відмітив про себе, що авторка своєю творчістю не замахується на широкі узагальнення, типізацію чи систематизацію. Вона не повчає, не видає порад чи рецептів. Вона не прагне здивувати, епатувати* чи приголомшити. Ми й так в наш час пересичені подіями і «сенсаціями». Теле- і радіо-канали весь час нас намагаються «вражати» і шокувати. І тому приємно було, заглиблюючись в поезію Любові Ігнатової, відчувати наче перебуваєш в затишному, тихому і спокійному селі, в якому живуть скромні і мудрі люди. Читаючи збірку, подумалось, що кожна поетична строфа в ній це наче бісеринка. Бісеринки ці є більш і менш яскраві, різні за формою чи розміром, відшліфовані або шорсткі. Але всі разом складають чудове художнє полотно. Кожен з восьми тематичних розділів книжки – це наче новий колір і тому, можна сказати, жанрова палітра поета досить широка.
Наведу нижче назви всіх розділів і поетичні строфи, які найбільш запам’ятались.
В першому найоб’ємнішому розділі – «Я метелик у твоїх долонях» – представлено лірику кохання, де кожен вірш вимальовує якусь іншу грань, якийсь новий відтінок цього почуття.
Очікування, сподівання любові:
Я віднайду тебе в піснях ранкових сонця,
Що жайвором бринять у небесах,
В дощу краплинці на моїй долонці,
В посріблених пташиних голосах.
«Я віднайду тебе» (стор.11)**
----------
Про пошуки кохання:
Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...
«Я тебе віднайшла…»(стор.21)
----------
Ще про окриленість:
Ми сиділи в небес на карнизі,
Розмовляли здебільше очима ...
Шкодували, що ті, що ізнизу
Позбулися вже крил за плечима ...
«Ми зустрілися …»(стор.20)
----------
Тиха, щира, тепла любов:
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
«Я двері відімкну своїм ключем» (стор.7)
----------
Турбота:
Сідай до столу! Ти ж такий голодний...
А краще - змий утому із лиця...
А за вікном сховався день холодний,
Гарячу ніч повівши до вінця...
«Ти все-таки прийшов» (стор.6)
----------
Жертовність:
Я - метелик у твоїх долонях.
Прилетіла в зиму так невчасно...
Хочеш-залиши на підвіконні,
І дивись, як я тихенько згасну.
«Я-метелик у твоїх долонях…» (стор.4)
----------
Захват кохання
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь - вмираю - воскресаю?
«Якщо це не кохання то чому» (стор.27)
----------
Еротика:
Ми день змішаєм з подихом нестримним,
Тіла станцюють первісний вогонь...
Зоріють очі тим святим безримним,
Як в предків наших сяяли либонь.
«Ми візьмем сьогодні лікарняний» (стор.6)
----------
Почуття глибокої сердечної прихильності:
Коли на сході запалає день,
Зцілуй росинки на моїх долонях,
Збери з волосся залишки пісень,
Наспіваних шаленістю безсоння..
«Світанкове» (стор.37)
----------
Романтичність:
Намалюй мені сонячний ранок:
Щоби дихала парою кава,
І на двох розпашілий сніданок,
І розмова затишно-цікава.
«Намалюй мені ранок…»(стор.13)
----------
Нерішучість, сумніви:
Я тебе шила життя свого ниткою -
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою -
Вишити поруч себе не змогла...
«Я тебе вишила» (стор.14)
----------
Розарування любовні
Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...
«Я не плачу» (стор.23)
----------
В розділі другому – «Подалі від людської суєти» – зібрано пейзажну лірику.
Ось смачний пейзаж осені, яка:
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира’ ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить-айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко-грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси.
«Осінь–майстриня» (стор.55)
----------
А ще спобались мені такі пейзажні метафори:
«Небо з обвітреними губами»
(стор.17)
«Вже прощається літо серпнем,
сівши в осені електричку…»
(стор.18)
----------
У землю небо блискавицями вростає,
Корінням космосу до глибини душі...
Вусатий дощ бреде з-за небокраю
У старовиннім сірім кунтуші.
«Музика без слів» (стор.68)
--------
В віршах Любові Ігнатової через опис природи зображуються ще й різні людські переживання і настрої.
Наприклад, кохання:
Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...
«Літня ніч» (стор.48)
----------
В третьому розділі – «Якого ми роду-племені» – розміщено громадянську лірику.
Про особливості сьогодення:
Кохання по інтернету,
Спілкування по телефону-
Це нашого часу прикмети,
Придумані нами закони.
«Прикмети нашого часу» (стор.83)
----------
Про «історичну правду»:
Шукати правду нині - моветон.
Історія - одвічна куртизанка:
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон...
«Сучасним літописцям» (стор.81)
Четвертий розділ – «Дивна жінка з очима осені» – містить в собі поезію з присмаком гіркоти про різні жіночі долі.
Про невідворотність рокованого некрасовського стереотипу сильної і крепкої «женщини»:
А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...
«Сильна жінка» (стор.97)
----------
Про сучасних Роксолан:
Де ти тепер, сучасна Роксолано?
В якім гаремі? У якім краю?
Чи зваблюєш ти танцями султана?
В борделі губиш молодість свою?
«Де ти тепер, сучасна Роксолано?» (стор.91)
----------
Про колгоспних пенсіонерок:
Моя сусідка, вже старенька бабця,
Життя поклала на вівтар села...
Тепер он шкутильгає в старих капцях-
На но́ві заробити не змогла...
«Моя сусідка» (стор.92)
----------
Про старість, бідність
Зітхає вкотре жінка в магазині-
Ну чим же їй порадувать малечу?
Свята іще тривають аж до нині,
А в неї лиш нужда лягла на плечі...
«Бувають все-таки дива у святки» (стор.94)
----------
П’ятий розділ збірки Любові Ігнатової «На перехресті зоряних стежин» називається – «Спинилась ніч…». Він про сни і сновидіння, про марення, страхи і химери, про випадкові думки і підсвідоме.
Про безсоння:
Я вдивляюсь в квартет нулів
електронного циферблату:
щось магічне є в зміні днів
і в двокрапковім піцикато…
«Зимова ніч» (стор118)
----------
Медиація, творчість:
Ранок. Я. І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
………………..
Чай. Ковток. Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
Но́вим віршем на папір ...
«Просто вірш» (стор116)
----------
Про потребу писати:
Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...
«Поговори зі мною» (стор124)
----------
Про творчість:
Безліч нерозпізнаних галактик…
Безліч нерозтрачених питань…
І паперу невеличкий клаптик –
пристань моїх мрій і сподівань.
«Моє безсоння» (стор125)
----------
Просто дуже милий вірш-фентезі:
–Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці,
І легесенька, як пір'їночка...
«Я купила весну на ниточці» (стор131)
Шостий розділ – «Кульбабкам» – присвячено дітям. Разом з колисковими це чи не найяскравіша барва цієї поетичної збірки.
Заімпонував мені такий віршик:
Кошенятко - ніжності клубочок,
Пригорнулось до мойого серця;
І тихенько щось собі муркоче,
Мружить очі - сонячні озерця.
Я йому читать хотіла казку,
А воно усілося на книжку:
- Краще вже відріж мені ковбаску,
Чи вполюй зі мною сіру мишку!
«Кошенятко» (стор132).
Це не просто дитячий віршик, мені бачиться, що це ще й своєрідна притча про співвідношення матеріального і ідеального (духовного), як фундаментальна проблема філософії та можливі шляхи її вирішення. ' :) '
----------
До сьомого розділу – «Мого дитинства пройдені стежини» – відібрано вірші про найтепліші і найглибші спогади.
Про своє село:
Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.
«Моє рідне село» (стор148)
----------
Про батьків:
Моï батьки давно вже посивіли,
Та в ïх очах - мого дитинства світ ...
І яблука ...такі щемливо-спілі
В саду, де цілував ïх весноцвіт ...
«Мої батьки» (стор150)
Це вірш, на який я не втримався, щоб не написати музику ще три роки тому:
https://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
Восьмий розділ – «Жартівливі вірші» – віддано традиційному жанру народної віршованої гуморески.
----------
Чи потребує поезія пояснення, критичного аналізу, коментування. Швидше за все – ні. Тому просто беріть і читайте її.
===========================
Євмен Бардаков
13.03.2017
-----------------
* - Епатаж— продуманий скандальний вибрик або зухвала, шокуюча поведінка, що суперечить прийнятим в суспільстві правовим, моральним, соціальним і іншим нормам.
** – в дужках номер сторінки в збірці.
Чудовий огляд, дорогий пане Євмене! Дякую!
Поезія пані Люби, справді, дуже гарна, образна. Добре, що можна знайти її тепер і надрукованою.
Дуже гарна, прониклива музика на слова віршу "Мої батьки"!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, пане Валентине! Згоден, що поезію пані Люби варта уваги. Завдяки Вам з її віршами могли познайомитись і читачі "Кримської світлиці".
ДЯКУЮ.
Мені дуже приємно читати стільки добрих слів на свою адресу. На жаль, зараз так сталося, що в клубі буваю рідко і то тільки пошту переглядаю, але маю надію, що скоро все зміниться....
Я вас усіх дуже люблю.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А як ми всі Вас любимо, пані Любове!
Творіть і надалі - собі на радість, людям на втіху!
Нехай всі неприємні обставини швидше минають і життя змінюється на краще! Будьмо!
Чергове "Браво" за чудову роботу! Якби всі вдячні тобі, Вітя, налили в знак подяки по чарці, то був би здоровенний басейн! Але ми піклуємось про твоє здоров"я і тому - тільки кава, квіти і повага з загальною любов"ю! А Любонька - то наше спільне чудо! Не знаю де, але вона знайшла мою адресу і подарувала свою першу дитинку! Я дуже зворушений такою увагою моєї улюбленої поетеси... А моя жінка, філолог, дуже вимогливий до якості творів (до речі, критикує нещадно і мої вірші, і мелодії) сказала :"Дуже хороший, сильний поет!" Я дуже вдячний, що у моїй долі є Люба... І радий, що Є Віктор, який так гарно, глибоко, фахово і з любов"ю доносить до загалу відомості і знання про кращих з кращих! Не стримаюсь і таки наллю на брудершафт!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З таким чоловіком, як Ви, Анатольевич, гріх не випити на брудершафт! А потім запити кавою поблизу басейна серед квітів...
Вмієте Ви похвалити! (А я, грішний, люблю, коли мене хвалять).
Згоден з Вами, пані Люба - скромна, розумна жінка і чудовий поет.
До речі, потрібна консультація Вашої дружини, як філолога: Як називати жінку, котра пише вірші?
Просто "Поет" (але це ж слово чоловічого роду),
"Жінка-поет" (громіздко), "Поетка"(полонізм), "Поетеса"(русизм), Поетиня"(ріже вухо).
Будьмо!
Вікторе, прекрасна стаття про чудову поетесу. Її вірші справді особливі: ніжно-яскраві, наповнені теплом жіночої душі, багатством образів, неологізмами, метафоричність аж зашкалює. Це нова перлина на українському поетичному полі.
Я горда з того, що маю таких талановитих земляків, як Ви і Люба. Адже хоча я й з Чернігівщини, але зараз ми з Любою живемо в одному районі на Полтавщині. Нещодавно наша районка "Світлиця" надрукувала цілу підбірку прекрасних Любиних віршів.
Горджуся й Вами, Вікторе,як земляком, бо чим більше дізнаюся про Вас, тим більше захоплююся Вашою ерудицією, талантом і поета, і композитора, і літературного оглядача, і знавця історії України. Всього й не перелічити.
Щасти вам обом.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний, шановна землячко пані Ганно, за такі чудові рецензії у Вашому коментарі і на вірші пані Люби, і на мої читацькі ремінісценції. Добре, що районка ваша відмітила і підтримала нашу талановиту землячку публікацією підбірки віршів.
От, як життя нас тасує - я корінням з Полтавщини проживаю на Чернігівщині, а Ви - з точністю до навпаки. Та це може й добре - всі ми українці!
Спасибі Вам!
Дякую Вам, пане Вікторе, за такий чудовий аналіз збірки Любові Ігнатовоі. Я відверто рада, що маю цю збірку Люби. Вона прекрасно пише.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погоджуюся з Вами! Це добре, що Любов Ігнатова наважилася видати книжечку своїх віршів. (Нехай і наклад невеликий - всього 220 примірників.) Роздати друзям, зацікавленим читачам - класно!
Дякую, п. Вікторе за такий розлогий аналіз віршів з різних розділів збірки. Люба дуже гарно пише.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам! Я вирішив, що найкраще познайомити читачів з новою книжкою пані Любови не розбалакуючи, а саме навівши по декілька строф з різних віршів різних розділів.