Іду по світу...Боже, він - безмежний.
Стежки доріг шукають, ті - шосе,
Здається, вліво-вправо крок необережний
І в яр чи в прірву щось тебе знесе...
Іду по світу...Боже, він - тісний,
І друзі й вороги все ті ж на перехрестях,
І щастя, мов горіх в зубах міцний,
Й нещастя, наче половців нашестя.
Іду по світу. І добро я намагаюсь не́сти,
Боюсь, щоб чорний кіт мій шлях не перебіг,
Щоб всі думки в тугу косу дівочу спле́сти,
Молюсь, щоб Бог в усьому допоміг.
Іду по світу...Всяке на путі є,
Неначе вихор звідкілясь - чуже весілля...
Мерця провадять...Хто вже знов...
Лице пітніє...Дорогу гуси переходять: Гі-ля!...
Іду по світу...Може хтось зупинить -
З слизьких доріг пове́рнусь в тепле літо,
У хаосі життя до мене Муза лине,
З кінця тунелю, де я бачу світло.
Іду по світу...Ні, не йду, я лину,
Здається часом, що здіймаюсь ввись, лечу...
Земного вже нема тяжіння,
Я замикаюсь у собі й мовчу.
Іду по світу...Я боюсь кричати,
Бо голос мій летить в глуху, тупу безодню.
Підступно думаєш: що з того будеш мати?
Що дати їм, коли і сам голодний?
Іду по світу...Роздаю, що маю,
І ті, що йдуть за мною, ласі більш на гроші,
А Бог у очі й душі заглядає,
А душу вже давно доїли воші.
Іду по світу...Вітер перехресний.
Долаю вперто й знову бачу перешкоди,
І не такий легкий на схилі літ мій хрест.
Йду до вершин. А де ж ті нагороди?
Іду по світу...То зима, то літо,
В обранців долі не моє дзвінке ім'я,
Іду вперед, бо йдуть за мною мої діти,
Хто їм дорогу вкаже, як не я?
Іду по світу: стомлено і вперто,
В путі відстали інші, я ще не здаюсь.
Я за життя, скажу́, готова вмерти.
Я йду у світ...На точці відліку молюсь.
дякую, що знайшли час почитати мої вірші
може, і моє слово в змозі залікувати чиїсь рани, дуже на це сподіваюсь
судячи з усього, Ви - людина з великої букви.
чудовий вірш про життя... 
