Вона летіла вільним птахом в небеса,
Щоби ще раз на світ цей подивитись.
Щоб вдихнути той вітер свободи,
Вона летіла востаннє, щоб розбитись...
Як та лебідка білі крила опустила,
І сонце не обпалювало стан.
Все те, що так колись вона любила,
Пробило в її тілі сотні ран.
Вона летіла в синє небо, що є сили,
А сльози гіркотою наповняли.
Бо стріли серце наскрізь вже пробили,
Летіла, і назад вже не вертала.
Їй все згадалось, до останньої хвилини,
І білі крила вмить спинили свій політ.
І диким криком, повним болю залишилась,
Біла лебідка, завершила свій політ.
І хай судитимуть її найвищі судді,
Їм не збагнути того болю, що ятрив.
Назавжди в пам'яті залишиться лебідка,
Смертельний постріл, яким ти її убив..
НАДІЯ КИШЕНЯ 2.05.2017.
