Повільно місяць бліднути почав,
зануритись готовий в хмари темні,
які вкривали щільно небеса,
немов завіси клаптики подерті,
що на верхів’ях лісових дерев
висіли десь на заході далеко.
Погода прояснилася… Сире
повітря прохолодне, й дихать легко, –
це обіцяє тихий ранок нам.
Зірниць яскраві хороводи милим
узором поспліталися у снах
на синьому безмежжі небосхилу,
одна за óдною взялись згасать,
коли бліде зринало сяйво сходу
і розливалося у небесах
по темному ліловім небозводі,
невільно проганяло ночі тінь,
наповнюючи світлом поступово
і осяваючи укритий світ
невинним чистим сніговим покровом…
19.02.2013
