Я нічого не вмію, окрім слів
Я і слова-то не вмію
Але
Вони здатні мене рятувати
Хоче це саме вони угноїли всі мої нещастя
То чого б ними не спробувати когось витягти з прірви
Чого б не заспокоїти лагідними буквами, чого б не заколисати між рядками, чого б не викликати багряну радість між легень
Я сподіваюсь, тобі стане краще від моїх описів дерев і пташиного співу
Я сподіваюся, ти теж зможеш відчути на собі вітер посеред волошкового поля чи воду, в яку я заходжу рівно по кісточки
Я сподіваюсь сонце обпалює тобі лице, як кожен рядок я обпалюю поцілунками.
Як присвячення для когось 
