світанок – то зворотний бік якогось иншого дня,
та ще, здається, то нове обличчя ночі. –
хай сама аж за шість тисяч миль неспання
чи за шість тисяч вольтів.
наші мізки ще й досі робочі,
хоч могли б і згоріти від таких надзвичайних вражень:
виявляється, є такі правильні речі,
що підскакують на ціні –
аж буває на цілий сажень –
а не ціна на всіхних, розумієш? які ж дивовижні ці дні!
моя думко моторна, називай мене роботом-недурноробом:
ти моя блискавка, що приголомшує
правильним висновком, мовби неправильним дробом.
так приголомшує – називай мене так: motorhead.
що то значить не знаю. та знаю, що знання – то не сила й не мед.
бо коли в тебе мозок – не мозок, а солідол на папері,
коли там замикання, наприклад, ти біжиш, замикаєш всі двері;
тоді й пам'ять пожмакана марля, і тоді лиш на думці у тебе
твоя власна особа. агов! ти забула про власні потреби? –
ти обірвала контакти, твою подружку звуть амнезія.
не забудь: нам увечері не завадила б анестезія.
я замкну. ти не рухайся, не ворушись.
то мені так наврочено: не помилятися зроду.
але в тебе тут все позамикано! так воно й буде колись,
що ти визнаєш: я маю слушність, отже маю й тебе в нагороду,
таку чисту й хорошу, й веселу; і всіляку, – ще й творчу свободу.
це вже четвертий з п'ятьох ( правильний дріб ) днів запою.
люба моя, чи ти знаєш, наскільки ми слушні з тобою?
чи ти слухаєш? слухай, повторюй: клятий паралелограм.
треба нам закоротитися, – а може, прийняти іслам.
не кажи, що вже мав би втомитись,
бо тоді вже й померти не страшно;
а так – помирати шкода.
жінка повинна любити, підлога повинна митись;
але думки – блискавки. боже, мити їх – справжня біда!
за твором: motörhead, motörhead
