Рослини... Люди...
Паралелі... Жила собі вільно в лузі
І цвіла Калина...
Кращих не було в окрузі...
Далі ж - біля млину
Здавна глоду кущ прижився,
Ткав рожеві квіти...
Над річкою запах лився,
Слав палкі привіти
Вільним вітром...Та - безкрила,-
Віти простягала...
Своїм цвітом полонила...
Оленку послала
Цілувати ті суцвіття,
Приймочки ті пестить...
Цілувать колюче віття
Та сюди принести
Пилку ніжного з тичинок,
Котрі медом пахнуть...
Калиновий світлий вчинок,-
Чуття не зачахнуть...
Живе собі вільно в лузі
І цвіте Калина...
Пливуть пахощі в окрузі,
Щастям - біля млину!..