Назустріч осені іду,
Не обертаюсь. Що ж бо з того ?
Послав Бог день - собі живу...
Насправді ж, - дару вчусь такого
Придбала спокою аршин,
Пустила у щоденний вжиток,
Прожила день... хай без вершин,
Але й образ не горну звиток.
Терпцю гладущик від таких,
Що в душу, наче в свою хату...
Ну що ж... запрошую усіх,
Бо ж людям також треба спати
Щоб не гірчило, як полин,
Я кухлик попід верх любо"ю
Тримаю в пік гірких хвилин,
Аби без гвалту над собою
Назустріч осені іду,
Ну й що з тогО, що люблю весну?
Не переступиш на ходу
Й холодну зиму безсловесну.
