Живемо… в Патронаті Візантії,
В нашийниках хозарської орди.
Укоренилося насіннячко Месії,
Угризлися, як в дичину хорти.
Надходять і міняються події,
І тануть на підмостках сивини.
О, де ви боги нашої стихії?
Збудіте нас Дажбожії сини.
Щоб, як один у лавах протидії,
Повстали ми плече в плече.
Петлею ризи зв'яжем золотії,
Як нас вони, хреститимо... мечем.
Наживи ради визрілі події,
Війну в Криму й на сході почали.
І правлять нами... злодії й повії,
Нам залишили сльози й полини.
Бабло в мошну пакують лиходії,
У летаргії дурні й бовдури.
І сняться їм тупим рожеві мрії,
У показушних нетрях мішури.
Ні санкції адже, ні політичні дії,
Не вирішать проблему без війни.
Ілюзія слизька не вихід з безнадії,
Нас обманули дітки сатани.
Прокиньтеся допоки ще живії,
ЗбудІтесь прОшу... щоб вони... ревли.
Туманять розум піфії й фурії,
То зговір є... з сіонської Булли.
Не світять нам... Гейропи ні Росії,
Не допоможе нам Заокеан.
Нас знищити зібралися ці змії,
АТО… для України є капкан!
І звідси і від туд прийшли шакали,ЇЇ ми українці не шукали. 
