Несемо рід свій по світах,
немов пилок в полях билинних
й безвинні душі даллю линуть...
О, швидкоплиннії літа...
Тож, своєрідний лишень нам
лунає відзвук ще з дитинства –
тих днів яскравих, як намисто,
з піснями вітру-віщуна...
Святі часи,... свята земля...
Короткий сплеск, як мить натхнення,
дарованого щастя жменя –
вже й спуск на воду корабля...
Пливемо, друже, крізь шторми
і з баку дивимось на землі –
частіш життя, як в каруселі,
під дудку сущої пітьми.
Несемо рід свій по світах –
пилок людський, пилок билинний
з країв тополь, смерек, калини.
О, швидкоплиннії літа...
24.09.2017р.
