Яке ж спекотне і сухе видалося літо, за останні три тижні жодної краплинки не впало з неба. Скоріше б осінь. Як же вона чекає на осінь, з її рясними, частими дощами. Чи є щось прекрасніше ніж гуляти під дощем, ловити його краплі, вдивлятися в сталеве, насуплене небо. Слухати щасливий сміх дітей що весело бігають по калюжах...
Був чудовий літній ранок, домашні вже почали прокидатися. Дім наповнився гаміром та метушнею, висмикнувши її з мрій про осінь. Кожен збирався йти по своїх справах.
Раптом хтось крикнув:
-А яка погода сьогодні? Гляньте!
- Двадцять вісім - тридцять, без опадів.
- Чудово, дякую!
І тільки для парасольки, що стояла у кутку вітальні то була справжня халепа. Її чекав ще один нудний день вдома...
Гарний твiр, Iрин Ка. Досить оригiнальна, захоплююча iсторiя. Думки так поступово роблять такий рiзкий, крутий вiраж з одних персонажей до iнших.
Тiльки от у вас у рядку, де йде мова про своi справи, хоч i так можна вжити, та краще тут буде звучати зi словом "у", нiж "по" - "Кожен збирався йти у своiх справах".
Дякую 
Досить оригiнальна, захоплююча iсторiя. Думки так поступово роблять такий рiзкий, крутий вiраж з одних персонажей до iнших.
