Ти мене кликала гуляти у полі,
Я ж поколоти боявся твою спину стернею,
Тоді, ідея твоя, в лісі ми бігали голі,
Я безсило кричав: «Доволі! Доволі!»
Ти завзято зв’язала дві наші долі,
Я же казав: «Програємо! Не люблю лотерею!»
А ти співала: «Поки почуття не захололи
Хочу, хочу бути зараз матусею!»
А тепер волаєш що з тебе доволі,
Що я вже старий, твоє серце давно вже не грію,
Що по життю на тебе чекають величні ролі,
Адже я довго по-дурному хворію!
Ет! Іди вже! Зварю собі бараболю,
Вип’ю чарку і заспіваю гарно, адже вмію.
Якась жінка кличе мене гуляти разом в полі!
Тай іду вже! Намилю тільки знов шию!
14.10.2017
К.
Життя, життя... 
