Прекрасна професія − журналіст. Чому я її обрав? Насамперед тому, що ще змалку хотів бути активним учасником усіх подій, що відбуваються у нашій країні, мріяв здобути ту професію, яка б мені подобалася, яка б приносила не тільки матеріальне задоволення, але й моральне. Журналіст - це той самий письменник, адже він повинен написати та заінтригувати читача. Тут доречно згадати вислів Артура Сульцбергера: «Ми, журналісти, говоримо публіці, куди стрибнула кішка. Далі публіка вже сама займається кішкою».
Я бачу особливість навчання цієї професії у тому, що перед студентами відчиняються двері у світ пізнання, виробляються уміння обґрунтовувати і запам’ятовувати. Отримавши цей фах, можна проявляти свої творчі здібності і таланти у різних галузях, тому що, здобувши необхідні знання, можна працювати і кореспондентом, і репортером, і політичним оглядачем і т.ін. Вважаю, що якщо людина хоче змінити світ, то їй необхідно закінчити саме журфак, тим більше, коли відчуває своє у тому покликання.
Ольга Фреймут, Катерина Осадча, Павло Шеремет − особистості, які віднайшли себе у цій важливій професії—журналістиці. Зараз вони найпомітніші постаті навіть у світовому рейтингу.
Не думаю, що стати журналістом легко, адже це тяжкий процес, постійно треба навчатися, вивчати мови, дізнаватися про нове в країні і у світі. Для мене це цікаво, тож я зробив невеличке опитування серед учнів моєї школи, чи хотіли б вони стати журналістами. Маємо такі результати: із 34 учнів 15 висловилися «за».
Вважаю, що зараз багато журналістів у нашій країні досить стандартно пишуть статті: матеріал, інформація, цифри. Іноді це стомлює, бо хочеш різноманіття, нового. Так, головне для журналіста доступно пояснити читачеві про події, але треба стати ближчим до людей, доносити свої думки, свої пропозиції.
Іноді мене запитують: «Ти справді хочеш стати журналістом?». Моя відповідь: «так». Знаю, буде тяжко, наприклад, працювати з шостої ранку до пів другої ночі, протистояти у боротьбі за справедливість. Сьогодні 21 століття, але ми не маємо повної свободи слова, люди бояться. Хочеться закликати: та чого ж ви боїтеся, люди? Говоріть і творіть, бо без вас ми не зробимо свою країну такою, якою хочемо бачити! Бо без вас, люди, ми ніхто! Тільки з власними силами ми збудуємо європейську державу!
Українці завжди боялися говорити, терпіли, мовчали, але наш час настав. Я не закликаю до бунтів чи повстань, я закликаю дати Слову свободу. Такий крок принесе тільки користь, давайте будемо разом творити нашу історію аb imo pectore.
ID:
783035
Рубрика: Інше
дата надходження: 18.03.2018 21:53:11
© дата внесення змiн: 15.04.2020 23:19:51
автор: Левський
Вкажіть причину вашої скарги
|
