Згадала несподівано про пестощі Зима,
сльоту з бруківок стерла, "переплавивши" на лід,
висять бурульки на дахах, мов княжа бахрома,
вдягнулись місто, парк, кущі у білий сніжний "твід".
І тільки от, одне бентежить, важко на ногах
лишатись, встояти, коли заходиш на віраж,
занести може геть кудись на превеликий жах,
крокуєш обережно, прудкість стримує мандраж.
А простір весь заповнений сплетінням із щедрот,
лише куса обличчя й руки шибеник мороз,
витають свіжі думки, що складаються з чеснот,
повітря з парою йде з вуст... Зима прийшла всерйоз.