ЧАС ,У ЯКОМУ Я ЖИВУ...
Народилась, на землі дитина і залишає свій слід...
вимірює проміжуток часу запланованим Богом,
садимо сад ,будуєм вежі творим прекрасним світ
ліпим створюєм себе свій образ на життєвій дорозі .
Швидко минає час, століття, вимирають покоління...
вітри, несуть у заметіль і замітають снігом сліди-
стирають у порох дерево, яке проросло у коріння...
нічого немає вічного, все цвіте, в'яне - із божої руки.
День за днем, зростаєм вчимося жити на землі-
від тварин, відрізняємось, що є розум мова і краса...
нажаль переходим межу накопичуєм гріхи в душі
і є помилки, їх не виправити не прожити інше життя.
Бузувірна людина дичавіє одягає вовчу шкіру,
думає, що має владу Бога і може все на світі...
її жадність, злоба знищує життя за золоту ліру-
Іуда, заманює сліпих зажерливих у свої у сіті.
Час, у якому я живу...жорстокий безнадійний,
тут все купується, продається і навіть життя-
слуги, плазуни зрадливі розпалюють війни...
їх жорстокість, за грати закує безневинне дитя.
Людино, хто ти така- у безмежнім океані життя?
Найвеличніша наймогучніша, як є гроші і влада...
коли тобі знімають царську корону із твого плеча,
ти маленька піщинка, хмара- із криштального граду.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Людяність вбивають наші слабкості.
Час, у якому ми живемо, створили ми самі. Якби ж кожен починав із себе. Шукав ту єдину дорогу до Світла
Прекрасний Ваш вірш